ІСТОРІЯ АРХІТЕКТУРИ ТА МІСТОБУДУВАННЯ

Архітектура стилю бароко.
Містобудування, форма і простір будівель і споруд
«штукатурного» стилю бароко. Ідеальні плани міст, «звіздчасті»
планувальні схеми як розвиток фортифікаційних схем доби Ренесансу.
Поява артилерії, бастіонна система захисту на зміну фортечним стінам.
Забудова житлова і громадська. Локальне будівництво в містах доби
бароко. Періодизація архітектури доби бароко : раннє бароко кін. ХVІ ст.
високе бароко ХVІІ ст.: пізнє бароко ІІ третини ХVІІІ ст.; пізніше – рококо
(як окремий стиль чи пізня фаза бароко) і класицизм. Три напрямки стилю
бароко: радикальне або динамічне бароко (Італія, Іспанія, Португалія,
Турція), помірний напрямок (країни Центральної та Східної Європи)
класичний напрямок (Франція, Великобританія). Батьківщина бароко –
Італія, пізній Ренессанс (Мікельанджело, Віньйола, Мадерна). Перші
майстри стилю бароко – Лоренцо Берніні і Франческо Борроміні. Бароко є
стилем контрреформації, стиль католицької церкви в активному наступі:
звідси – ускладнення архітектурної мови, ілюзіонізм (вирішення бань,
розписи склепінь), ірраціоналізм, боротьба суперечностей, р озвиток різних
складних овального та еліптичноготипів склепіньна ускладнених планах з
криволінійними поверхнями стін. Активізація пластики стіни із
штукатурною ліпниною, що формуєсвітлотіньові ефекти, напрямок
наатектонічне та декоративне застосування класичних ордерів –
архітектура отримує назву “штукатурного стилю”.
Напрямки розвитку архітектури бароко – «помірного»,
«радикального», «класицистичного». Архітектура бароко «помірного»
напрямку розвитку Архітектура бароко Центральної та Східної Європи –
Австрії, Німеччини, Чехії, Польщі, Угорщини. Домінуючий вплив
італійського динамічного бароко. Основні майстри і споруди (за
Певзнером). Паломницькі церкви і монастирі. Початок вивчення
всесвітньої історії архітектури. Архітектура Голландії, Бельгії, Німеччині
й Австрії XVІІ – поч. XІХ ст. Своєрідність голландського бароко
помірного напрямку й архітектурного класицизму. Фламандський
різновид барокко й наступний перехід до класицизму. Розходження шляхів
розвитку архітектури південної йпівнічної Німеччини. Взаємодія барочних
і классицистических традицій зпозднеготическими просторовими
поданнями. Школа австрійського барокко, вплив зразків французького
класицизму. Архітектура Іспанії, Португалії й країн Латинської Америки
XVІІ – поч. XІХ ст. Різноманіття місцевих шкіл архітектури барокко в
Іспанії. Вплив традицій мавританского народного мистецтва. Наступна
еволюція архітектури від барокко до класицизму. Переосмислення
традицій європейської архітектури в зодчестві країн Латинської Америки.
Значення найдавнішої культурної спадщини доколумбової Америки на
формування національних напрямків архітектури бароко-класицизму.
Архітектура бароко «радикального» напрямку розвитку.
Архітектура барокко в Італії ХVІІ-ХVШ ст. Історичні передумови
виникнення й розвитку архітектури барокко. Композиційні принципи
барокко в архітектурі; проблема барочного синтезу мистецтв. Італія:
Трансформація традиційного плану церкви (ц. Санта-Марія-ін-Монте
Санто К.Райнальді). Твори Ф.Борроміні у Римі: Сант-Іво, його символіка.
Площа Навона, церква Св.Агнеси. Твори Гваріно Гваріні в Туріні: церкви
Сан-Лоренцо, Іммаколата, Палаццо Каріньяно. Інші твори архітекторів
П’єтро да Кортона, Фварра, Лонгена. Твори Берніні: церква Сант Андреа
ал Квірінале, Балдахін собору Св.Петра Містобудування: Реконструкція
містобудівної структури Риму з прокладенням нових вулиць, створенням
площ (п’яцца дель Пополо), реконструкція площі св.Петра в Римі Берніні,
К.Фонтана. Бернини й Борромини як представники двох самостійних
плинів у барочній архітектурі Рима. Особливості місцевих архітектурних
шкіл пізнього барокко у Венеції, Туріні й Мантуї. Нове звертання до
античності й подолання барокових традицій в архітектурі Італії.
Теоретична спадщина И.Винкельмана й Ф.Милициа.
Архітектура бароко «класичного» напрямку розвитку.
Архітектура бароко «класицистичного» напрямку у Франції XVІІ ст. ,
історичні умови його виникнення, становлення бароко «класицистичного»
напрямку в архітектурі Франції та його майстри. Роботи Франсуа Мансара,
Ж-А.Мансара, Клода Перро, Луї Лево, Жак-Анж Габріеля тощо. Андре
Ленотр – парки, Во-ле-Віконт і Версаль – за З.Гідіоном. Догматичний і
творчий напрямки класицизму, що персоніфікують Ф.Блонделем й
К.Перро. Проблема спадщини у творчості найбільших майстрів
класицизму – Лево й Мансара. У Франції стиль розвиває Франсуа Мансар,
що створив новий тип житла, так званий “отейль”, з комфортабельним
плануванням, добре розробленою вхідною групою і раціональним
використанням горищногопростору – мансард, названих ім’ям автора.
Найважливішим твором епохи классицизму є проектування й будівництво
в 1667 р. східного фасаду Лувра (арх. К.Перро); величезного
архітектурного й садово-паркового ансамблю у Версалі (арх. А.Ленотр);
планування центрального району Парижа по вісі Лувр-Тюильри. У Іпол.
XVІІІ ст. наступає друга хвиля класицизму. Для цього періоду характерні
наступні добутки: проект і будівля ансамблю площі Злагоди у Парижі
(арх. Анж Габриель); центральні (королівські) площі в Ренне й Руане; цр.
св. Женевьєви (Пантеон) у Парижі (арх. Ж.Суффло). Архітектура бароко
у Великобританії: твори Крістофера Рена – собор Св. Павла в Лондоні,
інші. Класицистичний напрямок стилю з’являється наприкінці XVІІ в.
Його розвиток у країнах Західної Європи відбувається двома основними
шляхами: застосування творчо перероблених принципівархітектури
пізнього Відродження (Англія, Голландія) і відродженням класичних
традиций античної архітектури (Франція). Раціоналізм і гармонія – основні
принципи, що лягли в основу цього стилю. Форми будинку ясні й
геометричные, у композиції переважає спокійна, метрично розчленована
стіна, побудована за законами классического ордера. Більшу роль у
становленні класицизму зіграв англійський архітектор класицистичного
напрямку стилю бароко Ініго Джонс (1573-1652), якому належать роботи –
будівлі Куінс-хауз (будинок королеви) у Гринвічі (1616 – 1635 р.) і
Банкетінг-хауз у Лондоні (1619 – 1622 р.), Уайтхолл. Архітектор Джон
Вебб наслідує творчість І.Джонса, має його вплив: Грінвічський палац в
Лондоні, крило короля Карла (будівництво розпочато в 1665 р., завершено
у 1694 р. Крістофером Реном як й Грінвічський госпіталь. Твори
Крістофера Рена та Джона Ванброу. Замок Бленхайм (1705) – англійський
Версаль, замки Холькхейм (1730) й Чізвік-хауз (1726) Уїльяма Кента
об’єднують барокові і класицистичні традиції, є основоположником
англійського пейзажного парку та пейзажної ландшафтної композиційної
системи (на відміну і в протилежність від французької регулярної системи,
що існувала до цього часу).
Архітектура Нового часу – стилів класицизм, еклектика й модерн.
Планувальна структура та забудова міст, архітектурні ансамблі
доби класицизму. Типи громадських та житлових будівель і споруд доби
класицизму, провідні майстри стилю. Корінні реконструктивні
перетворення Парижу бароном Жоржем-Еженом Османом, префектом
округа Сени. Його роботи з реконструкції Парижаза двома полярними
оцінками: радянських істориків містобудування (проф. Саваренської, що
наслідує оцінку Ф.Енгельса, і З.Гідіона). Містобудівні і палацево-паркові
ансамблі Європи доби класицизму – пошуки зразковості в організації
просторів й архітектурних форм. Вплив Паризького прикладу на світове
містобудування. Містобудування Відня: на конкурс з реконструкції надано
426 проектів. Найкращий арх.Л.Форстера з ідеєю прокластимагістраль
посередині гласиса, а не по трасі колишнього фортифікаційного рову, що є
принципово іншим підходом, аніж у Парижі – не прорізування
сформованого міста новими магістралями, а створення східного кільця
навколо середньовічного центрудовжиною 5 км й шириною 60 м.
Економічні засади в звільнені територій, що поділялись на 2 категорії: під
громадські будівлі й підприватну житлову забудову. Земельні ділянки під
приватну забудову продавалися, а заці кошти зводилися громадські будівлі
(фонд розширення міста, який не буввичерпаний до 1914 р.).Містобудівні
реконструкції Парижу (1853-1870) й Відня (після указу імператора
Франца-Йосифа про ліквідацію укріплень в 1857, розробка проекту в
1870-х рр.). Мета реконструкції: докорінне перетворення, перебудова
архітектурних комплексів, містчи їхніх частин з метою приведення їх у
відповідність до вимог сучасності. Вимоги до приватних забудовників:
почати будівництво черезрік і завершити через 4 роки. Будинки мали бути
репрезентативними. Стилістика забудови пл. Ринг: неоренесанс,
неокласицизм, неоготика. Втілення теоретичних принципів Г.Земпера,
Камілло Зітте та його підхід до міста як до твору мистецтва.
Типи громадських та житлових будівель і споруд доби класицизму,
провідні майстри стилю. Історичні умови виникнення культури
класицизму. Становлення класицизму в архітектурі Франції та його
майстри. Догматичний і творчий напрямки класицизму, що
персоніфікують Ф.Блонделем й К.Перро. Проблема спадщини у творчості
найбільших майстрів класицизму – Лево й Мансара. Хронологічні рамки:
сер. XVIII ст. – сер. XIX ст. Періодизація: ранній класицизм – 1750-1780-і
рр. високий класицизм – остання чверть XVIII ст. пізній класицизм, ампір –
1-а половина XIX ст. Батьківщина класицизму – Італія (пізній Ренессанс) і
Франція. Стиль епохи Просвітництва. Раціоналізм. Добре упорядкована
поліцейська держава – добре упорядковане суспільство, раціоналістична
(регулярна) архітектура. Хронологія основних подій: 1748 р. – розкопки
Помпеї 1750р. – “Про мистецтво” Ж.-Ж.Руссо 1750-і – 1760-і рр. – твори
Вінкельмана “Думки про наслідування грецькому мистецтву”, “Історія
мистецтв Стародавнього світу” – апофеоз античності (Італія, ніколи не був
у Греції, загинув, коли зібрався туди) 1766 р. – твір Г.Е.Лессінга “Лаокоон,
або про межі живопису і поезії” Архітектурні фантазії в гравюрах
ПІранезі, Гюбер Робер. Франція: Зародження і розвиток класицизму в
XVII-XVIIIст.якрозвиток бароко класицистичного напрямку. Східне крило
Лувру (1667, арх. Клод Перро),цр. Сен-Женев’єв в Парижі або
Пантеон(1757-1780, арх. Жак Суффло), Пляс де ля Конкорд – пл. Людовіка
XV у Парижі (арх. Жак-Анж Габрієль), еталон заміського
будинку-«отейля» – палац Малий Тріанон у Версалі (1763, арх. Жак-Анж
Габріель). Символізм форм в роботах Етьєна-Луї Буллє, Клода-Ніколя
Лєду. Роботи-знаки Е.-Л.Буллє: Кенотаф Ньютона (проект 1784) –зразок
“паперової архітектури”. К.-Н.Леду: планування і забудоваміста Шо
(солеварні, житлові й адміністративні будинки), застави Парижу до
революції 1 789 р. Формування ампіруяк стилю Наполеона І: Триумфальна
арка на Пляс Етуаль (арх. Шальгрен). Архітектура Італії: єдиний
знаковий твіртеатр Ла Скала у Мілані (кін. XVIIIст., арх. Дж. П’єрмаріні).
Архітектура Німеччини: планування Берліну з трипроменевою системою
проспектів, Бранденбурзькі ворота(1791, К.Ланганс) як прототип Пропілеї
Афінського Акрополя й перший витвір суворого класицизму, що вплинув
на всю стилістику архітектури міста. Карл-Фрідріх Шинкель –
дослідник-теоретик архітектури й провідний зодчий доби класицизму в
Німеччині, який працював в Греції, Росії: Шаушпільхауз (1818-1821) в
Берлінів раціоналістичному класицизмі; новаторський проект
Королівського палацу на Афінському Акрополі з частково заглибленими
у землю об’ємами. Проекти для Криму – літній палац Миколи І в Ореанді.
Англійські зодчі ІІ пол. XVIII ст. брати Роберт і Джеймс Адамзамок
Кедльстон-хол (1759-1785), Сомерсет-хауз. Архітектура класицизму у
Франції XVІІІ- поч. XІХ ст. Посилення барочних впливів, що виразилося в
стилістичному плині стилю «рокайль». Поширення просвітительських ідей
іперелом у розвитку архітектури. Новий етап класицизму і його майстри
на чолі з Габріелем і Суффло. Новаторські пошуки К.-Н.Лєду. Теоретики
архітектури французького класицизму. Архітектура часу революції й
імперії. Поступовий розпад художньої системи класицизму. Взаємозв’язки
західноєвропейського й російського класицизму у ІІ пол. XVІІІ ст.
Архітектура Англії XVІІ – поч. XІХ ст., взаємодія традицій. Особливості
становлення й розвитку архітектури класицизму в Англії. Синтез
готичних, барочних і класицистичних традицій у творчості К.Рена.
Англійське палладианство як своєрідний прояв класицизму. Ідеологічні й
теоретичні передумови формування типу англійського житлового
будинку. Стійкий традиціоналізм англійської архітектури та її відношення
до античної спадщини. Розходження між загальним
розвиткомфранцузького й англійського класицизму, його історична
обумовленість.
Палацево-паркове й ландшафтне мистецтво доби класицизму.
Ідеальний природний простір як вислів ідеї єдності з природою.
Особливості композиції при проектуванні парків і садів пейзажного
стилю. Семіотика просторів, їх типологія за психо-фізиологією
сприйняття. Цілісність та дрібність в композиції. Театральність й
сценарність розкриття природи в пейзажних композиціях. Пульсація форм
і просторів, динаміка і статика в композиції. Лінія в утворенні руху.
Архітектура еклектики європейської та американської гілок
розвитку – пошуки нових форм і новітніх конструктивних рішень.
Архітектура доби еклектики й історизму . Хронологічні рамки: ІІ
пол.ХІХ- поч. ХХ. Періодизація: романтизм (1830-1840); еклектика
(1850-1890), історизм (межа ХІХ-ХХ ст.) кінець століття. Дискусії про
архітектуру цієї доби: стилістичний мікс чи оперування усім надбанням
світової культури. Вплив на формування нової стилістики Наполеона
Бонапартата його єгипетські походи, знайомство Європи з архітектурою
Античного Египту. Еклектика чи історизм. Романтизмяк реакція на
нормативність естетики класицизму. Індивідуалізм, універсалізм,
зацікавленість до усіх світових культур. Батьківщина романтизму Англія
к. XVIII ст. й захоплення готикою. Англійські (пейзажні) парки як
неодмінна прикмета романтизму. Еклектика (з грецької “еклего” – право
вибору) – можливість для архітектора працюватив різних стилях
ісамостійно вибирати стилістику, найбільш прийнятну для кожної споруди
чи її окремої частини. Стилістичні напрямки історизму: неороманський,
неоготичний, неоренесансний, неокласицистичний, мавританський,
невізантійський й орієнтальний або східний стильові напрямки.
Національно-романтичні стилізації у Великобританії: промислові будівлі
— нові матеріали й конструкції: каркас, чавун. Заміські особняки: будинок
«Ред-хауз» У.Морріса. Неоготика – будинок Парламента. Нові конструкції
в будинкахвокзалів, читального залу Британського музею. США –
епігонство щодо Європи (собор в Ньою-Йорку). Італія -пам’ятник
Віктору-Еммануїлу II в Римі, пам’ятний будинок. Інші країни Європи –
Палац юстиції в Брюсселі. Німеччина – Готфрід Земпер та його проект
театру в Дрезденіяк приклад італійського неоренесансу. Неоготична цр.
Христау Ганновері; будівля Рейхстагу, Ангальтський вокзал. Австрія –
“Стиль РІнгштрассе”ІІ пол.ХІХ ст. – еклектика з домінуванням
неоренессансу.Використання різних стилів для будівель різної типології
(церкви, ратуші – «в готиці», театри – в ренесансних формах, музеї – в
стилістиці класицизму). Вотивкірхе як одна з найкращих неготичних
споруд у Європі. Театри Відня. Вплив еклектики на провінційну
європейську архітектуру Праги, Будапешту, Львіва, Одеси.Парламент у
Будапешті. Архітектура Франції : Віоллє лє Дюк, його дослідження
французької готики, романтичні псевдонаукові принципи охорони і
реставрації пам’яток, пошуки нових конструкцій і нових засобів
архітектурної виразності. Проспер Меріме. Реставрація і фальсифікація.
Реконструкція Парижа 1853-1870 рр. Нові типи будівель – міський
особняк, заміський будинок, зблоковані будинки передмість, прибутковий
будинок. Еклектика – церква Секре-Кьор на Монмартрі у Парижі. Поява
залізобетону – церква Сен-Жан де Монмартр. Криті ринки, великі
магазини, використання нових конструкцій і нових вирішень інтер’єрів.
Анрі Лабрустякархітектор-новатор:бібліотека в Парижі,паризькі вокзали.
Гранд-опера (архіт. Шарль Гарньє). Головним явищем ХІХ ст. є
промислова революція, індустріалізація, щосприяло розвитку будівництва
і архітектуриу масовому промисловому виробництві нових матеріалів:
чавуну, сталі, листового скла, портландцементу. В 1824 р. Иозеф Аспдін із
Лідса створив портландцемент – гідравлічне в’яжуче (штучний камінь).
Французький садівник Моньєу 1868 р. винайшов залізобетон. Будівництво
з залізобетону уФранції розпочав в 1890-х рр. Франсуа Хеннебік, а довів
до досконалості на поч. XXст. Огюст Перре -гараж на вул. Понтьє в
Парижі (1905) з 4-поверховим залізо-бетонним каркасом; житловий
будинок на вул. Франкліна в Парижі (1903) із залізо-бетонним каркасом,
вільним планом.Чавунні аркові мости в Англії – Сандерлендський (1796 р.)
і через р. Северн (1779 р.). Поява сталі та її застосування у будівництві –
нереалізований проект моста через р. Темзу (1801, Телфорда)з прогоном
арки 200 м. Сталевий балковий міст Стефенсона 1846 р. в Західній Англії.
Вантові мостиз використанням роботи сталі на розтягнення Томаса
Телфорда: міст замка Конвей (1822), висячі мости в США. Застосування
стальних балок в житловому будівництві в Парижі в 1845 р. за збігом
обставин: страйкмулярів, дорожнеча дерева, боязнь пожеж; власник
ливарного заводу Воре прокатавперші сталеві балки. Перше масове
застосування сталевого каркаса в будівництві цивільних споруд-
набережна в Сент-Луїсі, США в 1850-і рр.; перша каркасна будівля в
Європі – шоколадна фабрика інж. Ж.Соньє (1871); винайдення хмарочоса в
Америці (1880-і рр.). Трискладових хмарочоса в сталевому каркасі,
захищеному від вогню;залізобетонних панелях перекриттів; застосування
підйомних ліфтів (вперше застосовано американським інженером Отісом в
1857 р . в Нью-Йорку на будівництві універмагу на розі Бродвея
іБрум-стріт). Потяг до нової архітектури: одночасно інженер і
архітектор. Всесвітні виставки, їх роль і значення у розвитку
архітектури: 1851 р., Лондон, Крістал-палас. Джозеф Пекстон, садівник,
автор проектів оранжерей Площа – 72 тис. м2 . Виставки в Парижі 1855 й
1867 років (павільон – «Галерея машин»), 1878 та 1889 рр. (експонат –
Ейфелева вежа).
Архітектура модерну в Європі та на американському континенті –
пошуки новітніх форм і конструктивних рішень. Архітектура доби
модерну в Європі 1890-1914 рр. Архітектура доби модерну таїї окремі
стильові напрямки. Розвиток одночасно з модерном стилізаторських
напрямків:ретроспективізму, національного романтизму, неокласицизму,
що взаємодіяли з модерном. Визначення «модерну» як «сучасний, новий».
Англійський художній журнал “Мистецтво і ремесла”, з 1883 р. є початком
цього стильового руху. Франція – Ар Нуво (Бельгія і Голландія),
Німеччина-журнал “Югенд” («Молоді») з 1896 р. – Югендстиль. Австрія –
Сецесія (розкол, розрив). Заперечення історизму і еклектики, пошуки
нового, криза. Естетизм. Формування стилю Ар Нуво у Франції, Бельгії і
Голландії; з 1896 р.під впливом журналу “Молоді” у Німеччині –
Югендстилю; в Австрії – Сецесії (розкол, розрив). Епоха є початком так
званого “персонального модерну” А.Лооса, Ф.-Л.Райта, Лє
Корбюз’є.Базові філософські основи в Ф.Ніцше, “філософії життя”,
ірраціоналізму, А.Бергсона (інтуїтивізмізмі), З.Фрейда, його психоаналіз з
міфологізацією і міфотворчістю, філософії занепаду Європи історика і
культуролога О.Шпенглера. Інтерес до окультизму – теософія,
антропософія. Рудольф Штайнер і його антропософський храм Гетенаум в
Дорнаху. Форми модерна: вишивка Г.Обриста “Удар нагая” 1893 р. Ательє
“Ельвіра” в Мюнхені. Визначення модерну як нового універсального
стилю у мистецтві і архітектурі к.XIX – поч.XX ст., що рішуче пориває з
історичними архітектурними формами й має за мету пошуки принципово
нових, сучасних форм, зорієнтованих на природні форми і логіку роботи
нових матеріалів, що почали використовуватися в архітектурі, сталі,
залізобетону, позолоченої міді, алюмінія, скла, майоліки. Характерний
метод проектування із середини назовні, асиметричність, експресивність
композиції, використання криволінійних форм, символічний декор –
жіночі форми, рослинні лілії, риби; складні приглушені кольори;
використання нових матеріалів. Три напрямки: декоративний,
історизуючий або національно-романтичний, раціональний. Стиль модерн
вАнглії: естетика і філософіяУ.Морріса, базові основи дизайну
А.Макмурдо, творчість художників У.Блейка, Д.Уістлера, О.Бердслея.
Ч.-Р.Макінтош та його художньо-промислова школа в Глазго (1899). Нова
теорія містобудування й теорія міста-саду (1899, Е.Говард): форма кола, 32
тис. жит. міста Лечворт і Хемпстед (1903-1906). Стиль модерн уФранції і
Бельгії – наземні станції паризького метро (1900, архіт. Г.Гімара); будинок
Тасселя на вул. Турін в Брюсселі(1893, арх. В.Орта)зі скляним 7м
фасадом, каркасом, вільним планом, кількома рівнями, світловими
колодязями; Народний дім в Брюсселі(1897, арх. В.Орта). А.Ван де
Вельде (1863-1957) Початок творчості – протест проти неправдивих форм,
“зараженої атмосфери”:власний дім в Брюсселі(1894), театр Веркбунда в
Кьольні. Стиль модерн вГолландії – Біржа в Амстердамі (1898-1903,
Х.П.Берлаге) з неороманським впливом, відкритим цегляним муруванням
на фасадах і інтер’єрі, застосуванням металу; вимога абсолютної
правдивості архітектурноїформи, конструкцій, матеріалів. Його вплив на
Ф.Л.Райта і молодих архітекторів доби модернізму. Стиль модерн вІталії
має декоративні тенденції – центральний павільйон Міжнародної виставки
декоративного мистецтва в Туріні (1902, Р.Д’Аронко). Стиль модерн в
Іспанії – Антоніо Гауді та його творчість (1893-1926). Стиль модерн
у Австрії – Отто Вагнер, його учні Йожеф Ольбріх (будинок «Сецесіон» у
Відні), Йожеф Гоффман.
Розробник – проф. О.І.Сєдак

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *